Ужгородський аеродром ще й не працював, а Чехословацькі державні аеролінії вже мали план його роботи на роки наперед. Власне, для того в адміністративній будівлі й обладнали приміщення для проходження паспортного контролю, що від початку цей аеродром планували зробити міжнародним. Вже у 1928-му журнал “Letectví” писав, що з Ужгорода незабаром можна буде полетіти через Чернівці у Кишинів та Одесу, далі у планах був запуск рейсів “Ужгород-Львів-Київ-Москва” та “Ужгород-Мішкольц-Будапешт-Загреб”. Але першим ділом навесні 1929-го до Ужгорода продовжили рейс “Прага-Брно-Братислава-Кошице”.
Історія аеропорту "Ужгород"
Передумови
Міжнародний аеропорт “Ужгород” називають нині унікальним, бо лише тут в Україні літаки злітають і заходять на посадку через повітряний простір іншої країни – сусідньої Словаччини. Українсько-словацький кордон справді пролягає на відстані всього 100 метрів від злітно-посадкової смуги, але того, що таке може трапитися, точно не могли передбачити у першій половині ХХ століття, коли цей аеропорт проектували і будували.
Колись це було просто велике поле, яке слугувало військовим пасовиськом (там випасали коней військовослужбовців). Навколо пасовиська знаходилися виноградники, поруч проходила важлива дорога, яка з’єднувала Ужгород з містом Кошице. Вулиця Собранецька лише починала забудовуватися, тому вважалося, що військове пасовище розташовувалося далеко за межами міста. Насправді від центру міста до пасовиська було всього 3 кілометри, і саме це рівне місце керівництво Ужгорода обрало для того, аби звести там сучасний аеропорт.
18 жовтня 1927р. управа міста Ужгорода прийняла рішення про продаж частини військового пасовища Чехословацькій республіці. Всього міська управа продала республіці 20 000 м.кв. пасовища, вирахувавши ціну за принципом 1.м.кв = 1 Кч.
Чехословацька республіка, придбавши частину військового пасовиська, зобов’язувалася за рік звести там цивільний аеродром. У рішенні міської управи значилося, що в разі, якщо держава не виконає зобов’язання і не використовуватиме ділянку за призначенням, Ужгород має право через 31 рік викупити її назад. Також держава брала в оренду невелику територію, яка межувала з аеродромом.
Управа офіційно пообіцяла безкоштовно доправляти на будівництво річковий щебінь та пісок з річки Уж, а також надати безкоштовно свою каменоломню на Собранецькій вулиці для видобутку каміння, необхідного для зведення будівель.
Зі всього видно, що місто тоді було дуже зацікавлене у тому, аби держава звела тут аеродром.
Заснування
Роботи з облаштування аеропорту почали у 1928 році й того ж року закінчили. Авіасполучення вирішено було почати вже з весни 1929-го,. Ілюстроване ревю “Letectví”, докладно описуючи у № 12 за 1928 рік новий ужгородський аеродром, зазначало, що він знаходиться на висоті 118 метрів над рівнем моря, посадковий майданчик облаштований в розмірах 590х 570 метрів, покритий травою та конюшиною. “Водовідвідні канави, викопані у північній, західній та південній частині летовища, а також трав’яний покрив мають зробити посадковий майданчик достатньо твердим для того, аби ним можна було користуватися і навесні. На краю посадкового майданчика буде встановлений стандартний напис “Užhorod”, виконаний з бетонних букв висотою 6 метрів і шириною 4,80 м. Цей надпис буде видно вже на висоті 1200 метрів, орієнтуватися зручно також на державну дорогу, залізобетонні ангари та інші об’єкти. Нічним освітленням аеродром ще не обладнаний, пілотам при потребі потрібно орієнтуватися на добре освітлений Ужгород. На виклик літака ракетою аеродром запалить направляючі вогні та зеленою ракетою скерує на посадку.”, – йшлося у журналі.
Відкриття ужгородського аеропорту
До наших днів збереглася унікальна кінохроніка виробництва “Anton Film Praha” з відкриття ужгородського аеропорту. На відео добре видно і адміністративну будівлю, яка збереглася досі, і ангар, і злітну смугу. На сходах адмінбудівлі вітальну промову виголосив представник Міністерства публічних робіт Рубік, далі говорив губернатор краю Антон Бескид, тоді слово мав мер Ужгорода Костянтин Грабар. Військовий оркестр зіграв гімни, після чого високих гостей запросили зробити пробні вильоти.
Перший літак з Праги вилетів до Ужгорода (і навпаки) вже в найближчий після офіційного відкриття аеропорту понеділок, 6 травня 1929-го. Газета “Lidové noviny” за 7 травня написала, що з Ужгорода до Праги вранці вилетіли три пасажири, а з Праги до Ужгорода ввечері на літаку “Hawiland” (можливо, йшлося про британський літак “Havilland”) прилетіли 4 пасажири.
Варто сказати, що в ті часи польоти були дорогим задоволенням. За повідомленнями в газетах, вартість квитка з Ужгорода до Кошице становила 60 Кч, з Ужгорода до Братислави чи Брна можна було долетіти за однакову ціну в 210 Кч, а квиток до Праги коштував 250 Кч (або 425 Кч в обидва боки). Аби було з чим порівняти, можна взяти, до прикладу, рекламу ужгородського ресторану “Плзенський двір”, який пропонував місячний абонемент на щоденне триразове харчування за 270 Кч. Тобто, фактично за один політ у Прагу можна було місяць щоденно тричі на день харчуватися у ресторані.
Розвиток нових напрямків
У 1933-му Чехословацькі державні аеролінії запустили пробний, а у 1934-му – постійний рейс так званого “румунського експресу ČSA” по лінії Прага-Брно-Братислава-Ужгород-Клуж-Бухарест. А в 1935-му почали готувати до запуску лінію Прага-Ужгород-Київ-Москва тривалістю польоту в 9 годин. Рейс відбувався тричі на тиждень, стартував з Праги до Ужгорода, звідси брав курс на румунський Клуж, там пасажири мусили ночувати, а на Київ та Москву вилітали вже наступного дня. Таким чином Ужгород у 1937-му майже щодня мав три рейсові сполучення з Прагою. Між аеропортом та залізничним вокзалом курсував спеціальний автобус, запущений для зручності пасажирів. Того ж року Чехословацькі державні аеролінії повідомили, що завдяки повітряним рейсам Підкарпатську Русь за сезон відвідали 25 тисяч туристів.
Віденський арбітраж
У 1938-1939 роках за результатами Віденського арбітражу Чехословаччина втратила разом з частиною своїх територій і п’ять з десяти новозбудованих аеропортів. Ужгородське летовище разом з усім містом також перейшло до Угорщини. 19 травня 1940 року запустили щоденний (крім неділі) рейс “Ужгород-Кошице-Будапешт”.
У радянські часи
Під час Другої світової війни ужгородське летовище особливо не постраждало, а в радянські часи знову запрацювало.
З 1945 р. існувала лише одна повітряна лінія Ужгород-Львів-Ужгород, яка виконувала 2-3 рейси на день. В 1946-му по цій трасі було перевезено 6 тисяч пасажирів і 330 тонн вантажів. З Ужгорода можна було полетіти в Київ, Чернігів, Харків, Одесу, Сімферополь, Львів та ніші обласні центри республіки. У 1984р. були рейси в Москву, Мінськ, Ригу, Кишинів. Відкривалися і нові авіатраси: Ужгород-Вінниця-Дніпропетровськ, яку обслуговував комфортабельний реактивний літак Як-40.